Майя Михалусь, головний спеціаліст з питань протидії корупції Управління Держпраці у Волинській області, надасть роз’яснення законодавства з цього питання.
Які основні складові превентивної антикорупційної системи можна виділити?
В першу чергу — створення спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції — Національного агентства з питань запобігання корупції та Національного антикорупційного бюро України;
— правила формування та реалізації антикорупційної політики;
— антикорупційні обмеження (щодо використання службового становища, одержання подарунків, сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, спільної роботи близьких осіб, після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування);
— запобігання та врегулювання конфлікту інтересів;
— спеціальні антикорупційні інструменти; (антикорупційна експертиза, спеціальна антикорупційна перевірка, Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, вимоги щодо прозорості та доступу до інформації);
— захист викривачів (захист осіб, які повідомляють про факти корупції від незаконного звільнення, переведення, зміни істотних умов трудового договору);
— засади запобігання корупції у діяльності юридичних осіб;
— відповідальність за корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення: кримінальна (зловживання повноваженнями, незаконне збагачення тощо), адміністративна (за адміністративні правопорушення пов’язані із корупцією (порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, щодо одержання дарунка (пожертви), вимог фінансового контролю тощо), дисциплінарна та цивільно-правова (за обидва види порушень);
— усунення наслідків корупційних правопорушень (скасування актів, визнання нікчемними правочинів, відшкодування збитків у судовому порядку) тощо.
Які нововведення у сфері протидії корупції варто відмітити?
Зокрема створення Національного антикорупційного бюро України, що є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових та Національного агентства з питань запобігання корупції, що є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, до повноважень якого належить здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу життя таких осіб, забезпечення ведення Єдиного державного реєстру декларацій, складання адміністративних протоколів за правопорушення, пов’язані з корупцією, тощо.
Які процедури, спрямовані на запобігання корупції, визначені на законодавчому рівні?
Законодавство встановлює низку вимог та процедур, спрямованих на запобігання корупції, а саме:
- Обмеження щодо використання службового становища.
Особам зазначеним у ч.1 ст.3 Закону України “Про запобігання корупції” (далі — Закон) заборонено використовувати свої службові повноваження чи службове становище з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь – яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
- Обмеження щодо одержання подарунків.
Особам зазначеним (п.1,2 ч.1 ст.3 Закону) заборонено взагалі:
безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб:
1) у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;
2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.
Обмеження щодо вартості подарунків не поширюється на подарунки, які:
1) даруються близькими особами;
2) одержуються, як загальнодоступні знижки на товари, послуги, загальнодоступні виграші, призи, премії, бонуси.
- Обмеження щодо сумісництва та суміщення.
Особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється:
1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;
2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
4.Обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави.
Особи, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється:
1) протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами — підприємцями, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб — підприємців;
2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, встановлених законом;
3) протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.
- Обмеження спільної роботи близьких осіб.
- Особи, зазначені у підпунктах «а», «в»-«з»пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.
2.Особи, які претендують на зайняття посад, зазначених у підпунктах «а», «в»-«з» пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.
- Врегулювання конфлікту інтересів.
Заходи зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів.
- Фінансовий контроль.
Одним із заходів, спрямованих на запобігання корупції, є визначений чинним антикорупційним законодавством фінансовий контроль. Розділом VII Закону встановлений порядок надання суб’єктами декларування декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру.
8.Ще одним новим заходом щодо запобігання корупції є створення інституту викривачів – осіб які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції. Особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, перебувають під захистом держави.
Чи існують інші механізми запобігання і протидії корупції ?
Так, серед інших механізмів запобігання і протидії корупції слід виділити:
Заборона на одержання пільг, послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Обов’язкова антикорупційна експертиза здійснюється Міністерством юстиції України з метою виявлення в чинних нормативно-правових актах та проектах нормативно-правових актів факторів, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, розроблення рекомендацій стосовно їх усунення у механізмі запобігання корупції значна увага приділяється антикорупційній експертизі.
Спеціальна перевірка проводиться стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством.
Вимоги щодо прозорості та доступу до інформації.
Заходи запобігання корупції у діяльності юридичних осіб.
Юридичні особи забезпечують розробку та вжиття заходів, які є необхідними та обґрунтованими для запобігання і протидії корупції у діяльності юридичної особи. Керівник, засновники (учасники) юридичної особи забезпечують регулярну оцінку корупційних ризиків у її діяльності і здійснюють відповідні антикорупційні заходи.
Що можна сказати про єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення?
Відомості про фізичних осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв’язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, протягом трьох робочих днів з дня надходження з Державної судової адміністрації України до Національного агентства електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Усі ці інструменти становлять комплекс антикорупційних механізмів, які виступають “бар’єрами” на шляху вчинення корупційних правопорушень.