Право родичів, які фактично доглядають за дитиною, на відпустку для догляду за нею до досягнення 3-річного віку

Після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР; далі — Закон про відпустки).

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, та одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів (ч. 7 ст. 179 Кодексу законів про працю України (КЗпП), ч. 3 ст. 18 Закону про відпустки).

Особам, зазначеним у частині 3 статті 18 Закону про відпустки (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу (навчання) до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати) (ч. 4 ст. 20 Закону про відпустки).

Мінсоцполітики зауважило: лише за умови надання довідки з місця роботи матері дитини про те, що вона вийшла на роботу на повний робочий день, а також довідки органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання матері про припинення їй виплати допомоги по догляду за дитиною (якщо така допомога була призначена), гарантовано право батька дитини, бабусі чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, на отримання відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги).     Право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку батька дитини, баби, діда чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, є похідним від права матері на таку відпустку, тобто, мати може делегувати своє право на відпустку вище зазначеним особам.

Так, якщо мати дитини працює і проживає за кордоном, на неї не поширюються норми Закону про відпустки. Тобто, права на відпустку на території України ця жінка не має, а тому відповідно не можуть мати права на цю відпустку і особи, визначені частиною 3 статті 18 Закону про відпустки.

Якщо мати дитини — приватний підприємець, вона не має права на будь-який вид відпусток, зокрема і на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, оскільки не перебуває у трудових відносинах. Отже, немає підстави і для надання батьку дитини, чи іншим родичам, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.