Сектор звернень громадян та доступу до публічної інформації інформує, що за останні два роки законодавство щодо проходження військової служби зазнало більше змін, аніж за весь час існування незалежної України. Нововведення суттєво впливають на обсяг прав та гарантій, належних працівникам, які виконують військовий обов’язок в особливий період, а отже й на обов’язки роботодавця щодо збереження місця роботи, посади і середнього заробітку.Кожна зміна вимагала від роботодавця оперативного реагування, оскільки так чи інакше була пов’язана із пільгами та гарантіями працівникам, які проходили військову службу: за кожною стояла людина, її життя, здоров’я, честь, гідність та інші соціальні цінності. З-поміж змін, які потребують особливо уважного розгляду і розуміння суті, — запровадження нового 6-місячного контракту на проходження військової служби: окремим категоріям осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, установлюється строк військової служби в календарному обчисленні 6 місяців.

Означений контракт запроваджено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо уточнення строків військової служби за контрактом» від 06.10.2015 № 711-VIII (далі — Закон № 711), який набрав чинності 25 жовтня 2015 року. Нагадаємо, що до прийняття Закону № 711 строк контракту з військовослужбовцями визначався або виходячи із військового звання, або виходячи з наявності особливих обставин.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі — Закон № 2232) для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом, установлено такі строки військової служби в календарному обчисленні:

  • для осіб рядового складу — 3 роки;
  • для осіб сержантського і старшинського складу — від 3 до 5 років;
  • для осіб офіцерського складу:
  • яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, — від 2 до 5 років;
  • які не підпадають під категорію, зазначену вище — від 1 до 5 років.

Окремо виділявся особливий вид контракту, що укладається з громадянами, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану. Строк військової служби в календарному обчисленні для них установлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. Такий вид контракту може укладатися з особами рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу (ч. 3 ст. 23 Закону № 2232).

Законом № 711 частину 3 статті 23 «Строки військової служби» Закону № 2232 доповнено абзацами другим і третім такого змісту: Для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на строк шість місяців.

У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.

Що це означає у контексті гарантій, наданих працівникам статтею 119 Кодексу законів про працю України (КЗпП)? Розгляньмо на прикладах.

Приклад 1. Шестимісячний контракт після служби за призовом під час мобілізації

Згідно з частиною четвертою статті 119 КЗпП за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам виплачується грошове забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Припустімо, працівник, призваний під час мобілізації, на особливий період, підлягає звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, утім, вирішив продовжити службу, уклавши контракт на 6 місяців.

За таких умов працівникові надаватимемо гарантії на підставі частини четвертої статті 119 КЗпП. Роботодавець має забезпечити збереження місця роботи, посади і середнього заробітку. До 01.01.2016 витрати на збереження середнього заробітку компенсували із державного бюджету у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 105. Стаття 119 КЗпП у редакції Закону України від 24.12.2015 № 911-VII (діє з 1 січня 2016 року) компенсацій із бюджету вже не передбачає. Середній заробіток зберігаємо за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

Зауважимо, що для працівників зміни, внесені до Закону № 2232, відкрили нові можливості. За загальним правилом, до прийняття Закону № 711, працівники, які вирішили продовжити військову службу на умовах контракту, мали укласти його на строк від 1 до 5 років, або на строк до закінчення особливого періоду чи до оголошення рішення про демобілізацію.

Відтепер є можливість укласти контракт строком на шість місяців, а за бажанням — продовжувати службу за новими контрактами на такий самий строк. У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія означених контрактів припиняється достроково (ч. 3 ст. 23 Закону № 2232). Відтак працівник матиме змогу повернутися додому, не очікуючи збігу строку контракту.

ВИ МАЄТЕ ЦЕ ЗНАТИ

Види військової служби

Види військової служби визначено і деталізовано частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі — Закон № 2232). з-поміж видів військової служби:
• строкова,
• за призовом під час мобілізації, на особливий період;
• за контрактом.

Основні шляхи комплектування ЗСУ та інших військових формувань військовослужбовцями — це призов на військову службу і прийняття на військову службу за контрактом (ч. 1 ст. 4 Закону № 2232). Проходження військової служби за контрактом здійснюється у добровільному порядку (ч. 2 ст. 2 Закону № 2232).

Проходження військової служби регламентовано главою IV Закону № 2232, а строки військової служби встановлюються статтею 23 означеного Закону.

Приклад 2. Шестимісячний контакт після строкової служби

Припустимо, працівника призвано на строкову службу у жовтні 2015 року.

За працівником, призваним на строкову військову службу, зберігаємо робоче місце, посаду, середній заробіток на час проходження служби (ч. 3 ст. 119 КЗпП).

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону № 2232 строк строкової військової служби становить:

  • для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову службу в ЗСУ та інших військових формуваннях, — до 18 місяців;
  • для осіб, які на час призову мають ступінь вищої освіти спеціаліст або магістр, — до 12 місяців*.

Якщо працівник, призваний на строкову службу в жовтні 2015 року, вислужить під час дії особливого періоду 11 місяців, то у вересні 2016 року (до звільнення зі строкової військової служби) він має право укласти контракт на строк 6 місяців за умови, що особливий період триватиме.

Однак, із дати укладення контракту відсутні підстави для надання гарантій, визначених частиною третьою статті 119 КЗпП (адже вони поширюються на осіб, які уклали контракт «особливого» виду — «контракт у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації»; докладніше про це — див. «Кадровик-01», № 2/2016, с. 11). Отже, після спливу 11-місячного строку служби роботодавцеві доведеться з’ясовувати, на яких умовах проходить військову службу працівник.

Понад це, працівник, який вступає на військову службу за 6-місячним контрактом, відслуживши 11 місяців строкової військової служби, не підпадає і під дію гарантій, визначених частиною четвертою статті 119 КЗпП. Адже збереження робочого місця, посади, середнього заробітку передбачено нею лише для осіб, які були призвані у зв’язку з мобілізацією, підлягали демобілізації, але вирішили продовжити військову службу на умовах контракту.

Тож середній заробіток за працівником, який під час строкової військової служби укладає 6-місячний контракт, не зберігається. Утім, зберігати робоче місце і посаду за працівником роботодавець повинен, оскільки на практиці процесуальна можливість звільнення такого працівника з ініціативи роботодавця відсутня.

Приклад 3. Шестимісячний контракт через деякий час після демобілізації

Припустімо, працівника, призваного під час мобілізації, на особливий період, звільнено з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, утім, згодом він вирішив повернутися на військову службу — тепер уже на умовах контракту.

У цій ситуації все залежить від того, який контракт укладає працівник.

Якщо контракт «особливого» виду («контракт у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації»), то на працівника поширюватимуться гарантії частини третьої статті 119 КЗпП, і роботодавець повинен зберігати за ним робоче місце, посаду і середній заробіток.

Інша справа — укладання контракту на 6 місяців. У цьому випадку не йдеться про продовження військової служби на умовах контракту, оскільки мали місце звільнення з військової служби і перерва у часі.

При укладанні контракту на зазначений строк працівник не користується гарантіями, передбаченими статтею 119 КЗпП, і може бути звільнений на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП.

Зважаючи на істотні відмінності між наслідками укладання контрактів різних видів, роботодавець як сторона трудового договору, що має набагато глибші знання у сфері трудового права та законодавства про проходження військової служби, ніж працівник, отримує нове завдання — у кожному окремому випадку проконсультувати працівника, який має намір укласти 6-місячний контракт на проходження військової служби, в частині пільг та гарантій, наданих законодавством. Особливу увагу варто приділити тим випадкам, коли працівник втрачатиме право на пільги та гарантії, передбачені статтею 119 КЗпП.

* Категорію осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень «Спеціаліст», додано Законом № 711. Відповідно, строк обчислюватиметься за новими правилами лише для тих, кого призвано на строкову військову службу після 25.10.2015.