Про вимоги законодавства про працю в частині прав військовослужбовців та учасників АТО розповість Наталія Киричук, начальник відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Волинській області.
Стаття 119 КЗпП України визначає, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків, зокрема:
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, в яких вони працювали на час призову.
За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, в яких вони працювали на час призову.
Гарантії, визначені у статті 119 КЗпП України, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
Набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» від 14 травня 2015 р. № 426-VIII.
Цим Законом доповнено перелік відпусток, визначених Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР та Кодексом законів про працю України, новою додатковою оплачуваною відпусткою, яку надаватимуть учасникам бойових дій та інвалідам війни.
Так, до Кодексу законів про працю України внесено ст. 772, а до Закону України «Про відпустки» — ст. 162, згідно з якими учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Окрім цього, до ст. 25 Закону України «Про відпустки» внесено зміни, відповідно до яких наступним категоріям працівників, за їх бажанням, надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати:
- учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
- особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, статус яких встановлений відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», — тривалістю до 21 календарного дня щорічно.