До Управління Держпраці у Волинській області надійшло звернення від жителя с. Сільце Горохівського району щодо не виплати йому заробітної плати посадовими особами ТзОВ «Горохів-насіння». Згідно пояснень директора підприємства заявник не перебував у трудових відносинах та у списку працівників його прізвище відсутнє.
Роз’яснено, що державними інспекторами праці при здійсненні перевірок підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб-підприємців, проводитися робота з документами, наданими у ході проведення перевірки. Питання, які документально на підприємстві не підтверджуються, не можуть бути предметом розгляду посадових осіб Управління Держпраці у Волинській області.
Також, посадові особи Управління Держпраці у Волинській області не наділені правом проводити розслідування по встановленню тих чи інших фактів, зокрема, підтверджуючих чи спростовуючи здійснення чи не здійснення працівником чи роботодавцем, не зафіксованих у письмовій формі дій.
Проте, звертаємо Вашу увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП України, укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
У зв’язку з вищевказаним, радимо для встановлення факту перебування у трудових відносинах з відповідним суб’єктом господарювання заявнику звернутися до суду із заявою «Про встановлення факту перебування у трудових відносинах» як факту, що має юридичне значення.
Юридичний факт – це передбачена правовою нормою певна конкретна об’єктивна обставина, з настанням якої пов’язані виникнення, зміна або припинення правових відносин.
Доказами у справі можуть бути пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Рішення суду на користь працівника (ів) є підставою для безспірного підтвердження своїх вимог до підприємства. Також таке рішення суду дає можливість для звернення до правоохоронних органів про притягнення керівництва до кримінальної відповідальності, у відповідності зі ст.ст. 172 (грубе порушення законодавства про працю), 175 (невиплата заробітної плати) Кримінального Кодексу України.
Додатково роз’яснюємо, що у питаннях про стягнення з суб’єкта господарювання належної працівникам заробітної плати частиною 2 ст.233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися до суду з цих питань без обмеження будь-яким строком, а ст.32 ЗУ «Про оплату праці» визначено, що трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно з законодавством про трудові спори.
Так, у відповідності з вимогами ст.221 КЗпП України, трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.
Відповідно до абзацу 4 п. 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за № 1291/21603, інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.
Громадяни, які звертаються до суду з позовом про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються.